4 квітня 2024 в Царичанській філії
відбулась «Патріотична година», де до нас завітав тато учениці 7 класу Голоти
Каріни і поділився зі здобувачами освіти своїми історіями про бойовий шлях, про
плани побратимів після Перемоги. Також спільно обговорили питання, з якими
зіштовхуються ветерани після повернення додому
Сьогодні, тисячі героїв воюють проти російської
навали, яка плюндрує нашу Неньку-Україну. І в кожного захисника своя історія,
яку мають знати та пам’ятати. Яку мають вшанувати.
«Мій Тато – мій Герой. Він
– найкращий, найміцніший, найславетніший. Мій тато – мужній воїн і
захисник. Він захищає мене та всю нашу родину», – говорить Каріна.
Саме такими словами доповнила татову розповідь
юна учениця, яка через власний досвід дізналась, що таке війна. Вона
розповіла про рішення, яке прийняли в
родині, й тато став до лав ЗСУ. А ще розповідала, який це щасливий час, яскраві
емоції та радість, коли вони із сестричкою, братиком та мамою можуть побачитись
з татом та побути разом.
Маємо страшну реальність – наші діти знають що таке
війна. Знають не з книжок та архівних фото, відео, кіно матеріалів, а зі слів
своїх батьків, зі слів військових, які приходять до школи, зі слів волонтерів,
з якими разом збирають передачі.
Але, всупереч всьому, ми незламно віримо, що знову
настане час і будуть лише урочистості, привітання, нагородження,
святкові концерти, шкільні уроки мужності на тему
військового життя.
Чекаємо
повернення до своїх домівок, всіх Героїв, живими й неушкодженими!
